Сьоойороку (Книга врівноваженості)

 СЬООЙООРОКУ

(Книга врівноваженості)

 

Основні історії

 

 

  

Переклад українською: Оксана Жук, Олександр Корицький.

Редагування: Олександр Корицький

http://korytskyy.lviv.ua

 

Історія 1: Вельмившанований Світами піднімається на рострум.

Одного дня Вельмившанований Світами піднявся на рострум. Манджушрі вдарив молотком по столі і сказав: «Чітко обдумайте дгарму короля дгарми! Дгарма короля дгарми виглядає так». Після цього Вельмившанований Світами зійшов з роструму.

Історія 2: «Простір і порожнеча» Бодгідгарми.

Імператор Бу з Рьоо запитався Вчителя Бодгідгарму: «Який найвищий сенс священної реальності?» Бодгідгарма відповів: «Простір і порожнеча, нічого священного». Імператор запитав: «Хто ти перед мною?» Бодгідгарма відповів: «Я не знаю». Імператор не рівня йому. Зрештою, Бодгідгарма переправився через річку Янцзи і прибув до храму Сьоорін[1]. Там він просидів дев’ять років обличчям до стіни.

Історія 3: Індійський король запрошує патріарха.

Король Східної Індії запросив 27-ого патріарха Праджна Тару на обід. Король запитав: «Чому не переповідаєш сутри?» Патріарх відповів: «Простий шлях не залишається у світі суб’єкта при вдихові, і не має нічого спільного із світом об’єктів при видихові». Я завжди розповідаю сутру подібності у мільйонах і мільйонах об’ємів».

Історія 4: Вельмившанований Світами вказує на землю.

Коли Вельмившанований Світами був на прогулянці з учнями, він вказав рукою на землю і сказав: «Це місце добре для будівлі храму». Індра[2] взяв стебло трави і, вставивши його в землю, промовив: «Храм збудовано». Вельмившанований Світами посміхнувся.

Історія 5: «Ціна рису» Сейґена.

Монах запитав Сейґена: «Яка суть буддизму?» Сейґен відповів: «Яка ціна рису у Рорьоо?»

Історія 6: «Біле та чорне» Учителя Ба (див. Історію 73 Гекінґанроку).

Монах запитав Учителя Ба: «Крім чотирьох Фраз, поза сотнею Заперечень, будь ласка, скажи мені відверто, Учителю, значення приходу Бодгідгарми із Заходу». Учитель Ба відповів: «Я сьогодні втомлений і не можу пояснити тобі цього. Іди і запитай Цідзоо». Монах запитав про це Цідзоо. Цідзоо сказав: «Чому б тобі не запитати нашого Учителя?» Монах відповів: «Він сказав запитати тебе». Цідзоо сказав: «У мене сьогодні болить голова і я не можу тобі цього пояснити. Іди запитай Брата Кая». Монах запитав Брата Кая. Кай сказав: «Я нічого про це не знаю». Монах розказав Учителю Ба про це. Учитель Ба сказав: «Голова Цідзоо – світла, а Кая – темна».

Історія 7: Якусан піднімається на рострум.

Якусан не піднімався на рострум протягом тривалого часу. Управитель храму сказав: «Довгий час усі учні чекали на настанови. Будь ласка, Учителю, прочитайте проповідь Вашим учням».

Якусан задзвонив у дзвін. Учні зібрались. Якусан піднявся на рострум і посидів там певний час. Потім він спустився і повернувся до своєї кімнати.

Управитель храму пішов за ним і запитав: «Нещодавно ти сказав: що проповідуватимеш учням. Чому ти не сказав ані слова?» Якусан сказав: «Для сутр є майстер по сутрам, для састрів[3] – майстер по састрам. Чому Ви маєте сумніви відносно цього старого монаха?»

Історія 8: Гякудзьоо і лисиця (див. Історію 2 Мумонкан).

Кожного разу, коли учитель Гякудзьоо читав проповідь, із монахами її завжди слухав старий чоловік. Коли вони розходилися, він також ішов. Проте, одного разу він залишився позаду. Гякудзьоо запитав його: «Яким чоловіком ти є, стоячи там?» Старий відповів: «В минулому, в часи Будди Кашьяпи, я жив у цих горах і був дзенським священиком. Одного разу прийшов монах і запитав мене: «Чи досконало просвітлена людина є підвладна закону причини і наслідку, чи ні?» Я відповів йому: «Ні». Через цю відповідь я потрапив у стан лисиці на 500 життів. Тепер, Учителю, благаю тебе, скажи відворотнє слово». Гякудзьоо сказав: «Закон причини і наслідку не може бути затьмарений». Почувши це, старий чоловік став просвітленим.

Історія 9: Нансен вбиває кота (див. Історію 14 Мумонкан; Історії 63, 64 Гекіґанроку).

Одного разу монахи східної і західної частини Дзен у храмі Нансена сперечались про кота. Побачивши це, Нансен взяв кота і сказав: «Монахи! Якщо один із вас зможе щось сказати, я не вб’ю кота». Ніхто не зміг відповісти. Нансен розрізав кота навпіл. Нансен розказав Дзьоосюу про те, що сталось, і запитав його бачення. Тому Дзьоосюу зняв свої сандалі, поклав їх собі на голову і пішов. Нансен сказав: «Якби ти був там, я б міг врятувати кота».

Історія 10: Стара жінка біля Тайдзану (див. Історію 31 Мумонкан).

Стара жінка ішла до Тайдзану. Кожного разу, коли монах питав її, як добратися до Тайдзану, вона відповідала: «Ідіть прямо». Після того, як монах робив декілька кроків, вона казала: «Цей добрий і наївний хлопець також зійшов з цього шляху».

Пізніше монах розказав про це Дзьоосюу. Дзьоосюу відповів «Почекай-но. Я піду і побачу її наскрізь для тебе». Він пішов і запитав у неї те ж саме.

Наступного дня Дзьоосюу піднявся на рострум і сказав: «Я побачив наскрізь стару жінку для тебе».

Історія 11: «Дві хвороби» Унмона.

Вчитель Унмон сказав: «Коли світло не проникає, з’являються дві хвороби. Усе нечітке і речі зависли перед тобою – це одна хвороба. Навіть після того, коли ти зрозумів порожність всіх речей – якось ти відчуваєш, що там все ще щось є. Це означає, що світло ще не повністю проникло.

Також є дві хвороби, що стосуються тіла дгарми. Ти досягнув тіла дгарми, але залишаєшся вірним дгармі, і не можеш позбутися власного погляду. Тому ти ведеш зіпсований спосіб життя навколо тіла дгарми – це одна хвороба. Припусти, що ти щиро проник до кінця, але якщо ти відмовишся від подальших зусиль, так не станеться. Ти перевіряєш себе щохвилини і кажеш, що не маєш недоліків – це ніщо інше, як хвороба».

Історія 12: Дзідзоо насаджує поле рису.

Дзідзоо запитав Сюдзансю: «Звідки ти прибув?» Сюдзансю відповів: «Я прибув із Півдня». Дзідзоо сказав: «Як тепер Буддизм на Півдні?» Сюдзансю сказав: «Є набагато цікавіша розмова». Дзідзоо відповів: «Як це може порівнюватись з нашим насаджуванням тут рисового поля і виготовленням рисових кульок для споживання?» Сюдзансю сказав: «Як тоді врятувати істот Трьох Світів?» Дзідзоо запитав: «Що ти називаєш «Трьома Світами»?».

Історія 13: «Сліпий осел» Ріндзая.

Коли Ріндзай уже помирав, він довірив Сансьоо свою Дгарму і промовив: «Після мого переходу не руйнуй моєї скарбниці Ока правдивої Дгарми[4]». Сансьоо сказав: «Як би я посмів зруйнувати твою скарбницю Ока правдивої Дгарми?» Ріндзай сказав: «Якщо хтось попросить тебе про це, як ти відповіш?» Сансьоо одразу вигукнув свій Каац[5]. Ріндзай сказав: «Хто знає, що моя скарбниця Ока справжньої Дгарми зруйнована цим сліпим віслюком»?

Історія 14: Служитель Каку пропонує чай.

Служитель Каку запитав Токусана: «Куди поділися усі минулі святі?» Токусан перепитав: «Що? Що?» Каку сказав: «Я наказав відмінному коню, наче літаючому дракону, стрибати вперед. Але з’явилася лише кульгава черепаха». Токусан мовчав.

Наступного дня, коли Токусан вийшов із ванни, Каку подав йому чай. Токусан лагідно пройшовся рукою по спині Каку. Каку сказав: «Цей старий проблиснув вперше». Знову Токусан промовчав.

Історія 15: Кьоодзан запихає свою лопату в землю.

Ісан запитав Кьоодзана: «Звідки ти?» Кьоодзан відповів: «З рисового поля». Ісан запитав: «Скільки людей на рисовому полі?» Кьоодзан встромив свою сапу в землю і встав, склавши руки на грудях. Ісан сказав: «Багато людей зривають очерет на Південній Горі». Кьоодзан витягнув свою лопату і негайно пішов.

Історія 16: Майоку потряс посохом.

Майоку із посохом в руці прийшов до Сьооокея. Він тричі обійшов навколо поміст Сьооокея, потряс посохом і встав там випрямившись. Сьооокей сказав: «Правильно, правильно!» Пізніше Майоку прийшов до Нансена. Він тричі обійшов підвищення Нансена, потряс посохом і встав, випрямившись. Нансен сказав: «Неправильно, неправильно!» Потім Майоку сказав: «Учитель Сьооокей сказав: «Правильно, правильно!», чому, Учителю, кажеш: «Неправильно, неправильно!»?» Нансен сказав: «З Сьооокеєм це правильно, але з тобою це не правильно. Це лише пориви вітру. Врешті, вони зникнуть».

Історія 17: «Дуже мала відстань» Гооґена.

Гооґен запитав Сюдзансю ««Якщо існує єдина мала відстань різниці, то це відстань між небом і землею»[6]. Як ти це розумієш?» Сюдзансю відповів: «Якщо існує єдина мала відстань різниці, то це відстань між небом і землею». Гооґен сказав: «Якщо ти розумієш це так, то як ти коли-небудь міг досягти ЦЬОГО?» Сюдзансю сказав: «Такий мій погляд. А як щодо тебе, Вчителю?» Гооґен відповів: «Якщо існує єдина мала відстань різниці, то це відстань між небом і землею». Сюдзансю низько уклонився.

Історія 18: «Собака» Дзьоосюу[7].

Монах запитав Дзьоосюу: «Чи має собака природу Будди, чи ні?» Дзьоосюу відповів: «Так, має» [У]. Монах запитав: «Якщо має, то чому ж тоді він проліз у цей шкіряний мішок?» Дзьоосюу відповів: «Тому що він робить це знаючи».

Інший монах запитав: «Чи має собака природу Будди, чи ні?» Дзьоосюу відповів: «Ні, не має» [Му]. Монах сказав «Усі живі істоти мають природу Будди[8]. Чому ж тоді собака не має?» Дзьоосюу відповів: «Тому що це у його свідомості кармі».

Історія 19: «Гора Сумеру» Унмона.

Монах запитав Унмона: «Не виникає жодної думки: чи існує якась помилка, чи ні?» Унмон сказав: «Гора Сумеру»[9].

Історія 20: «Найособистіше» Дзідзоо.

Дзідзоо запитав Гооґена: «Куди ідеш, старший монаше?»[10] Гооґен сказав: «Я у паломництві[11], слідую за вітром». Дзідзоо запитав: «Заради чого ти у паломництві?» Гооґен відповів: «Я не знаю». Дзідзоо сказав: «Незнання – це найособистіше». Гооґен раптово досяг великого просвітлення.

Історія 21: Унґан підмітає землю.

Коли Унґан підмітав землю, Дооґо сказав: «Тобі зараз важко!». Унґан сказав: «Тобі слід знати, що є один, кому зараз не важко». Дооґо сказав: «Якщо це правда, то ти маєш на увазі, що існує другий місяць?» Унґан підняв свій віник і сказав: «Котрий номер цього місяця?» Дооґо мовчав.

Ґенся сказала: «Цей місяць точно другий».

Унмон сказав: «Слуга вітає служницю люб’язно».

Історія 22: Поклін Ґантооо Каацу.

Ґантооо прийшов до Такусана. Зробивши великий крок, він переступив через поріг воріт і запитав: «Це звичайно чи священно?» Токусан закричав: «Каац». Ґантооо низько вклонився.

Почувши це, Тоодзан сказав: «Мабуть, більше ніхто, крім Ґантооо міг би прийняти це таким чином».

Ґантооо сказав: «Старий Тоодзан не може розрізнити добре і погане. В цей момент я знісся однією рукою і утримався другою.

Історія 23: Росо обличчям до стіни.

Кожного разу, коли Росо бачив, що підходить монах, він одразу сідав обличчям до стіни.

Почувши про це, Нансен сказав: «Я зазвичай кажу моїм людям усвідомити, що існувало перед кальпою порожнечі[12], або усвідомити, що було перед появою Будд у світі. Досі я не визнав жодного учня чи навіть половини. Якщо він і далі продовжуватиме таким чином, то він продовжуватиме це робити навіть до року віслюка[13]».

Історія 24: «Погляд на змію» Сеппооо (див. Історію 22 Гекінґанроку).

Сеппооо, навчаючи громаду, сказав: «На південній стороні гори є отруйна змія. Ви усі маєте уважно на неї подивитися!» Цьоокей сказав: «Сьогодні у залі Дзен багато людей. Вони втратили свої тіла і життя».

Монах сказав це Ґенсі, який сказав: «Лише Старший Брат Рьоо [Цьоокей] міг щось таке сказати. Однак, я б так не розмовляв». Монах запитав: «Що б Ви тоді сказали, Учителю?» Ґенся відповів: «Чому це має бути «південна сторона гори»?» Унмон кинув свою палицю навпроти Сеппооо і повівся налякано.

Історія 25: «Віяло з носорогом» Енкана (див. Історію 91 Гекінґанроку).

Одного дня Енкан покликав свого служителя: «Принеси мені віяло з носорогом».

Служитель відповів: «Він поламаний». Енкан сказав: «Якщо віяло поламане, то принеси мені самого носорога». Служитель не відповів.

Сіфуку намалював круг та написав ідеограму «бик» в ньому.

Історія 26: Кьоодзан вказує на сніг.

Кьоодзан вказав на сніжного лева[14] і сказав: «Чи є яке[15], що є за межами цього кольору?»

Унмон сказав[16]: «Я б перекинув його для нього одразу».

Сецьоо сказав: «Він лише знає, як його перекидати, але не знає як піднімати».

Історія 27: Гооґен вказує на бамбукові віконниці.

Гооґен рукою вказав на бамбукові віконниці. В цей момент двоє монахів, які були там, підійшли до віконниць разом і згорнули їх. Гооґен сказав: «Один отримав, один втратив».

Історія 28: «Три ганьби» Ґококу.

Монах запитав Ґококу: «А якщо журавель сяде на суху сосну?» Ґококу відповів: «Це ганьба, коли це видно з землі».

Монах запитав: «А якщо кожна крапля води заморозиться враз?» Ґококу відповів: «Це ганьба після того, як сонце зійшло».

Монах запитав: «В часи переслідування Есьоо[17], де поділися добрі Божества-Охоронці[18] Дгарми?» Ґококу відповів: «Це ганьба для них обох по дві сторони воріт храму».

Історія 29: «Залізний бик» Фукецу (див. Історію 91 Гекінґанроку).

Перебуваючи у провінції Ей, він зайшов у будівлю [щоб проповідувати] і сказав: «Печать [штамп] серця патріарха схожа на діяльність залізного бика. Коли вона відходить, [враження про] знак залишається; коли вона залишається, [враження про] знак зводиться нанівець. Якщо вона не зникає і не залишається, чи буде правильно подати печать [схвалення], чи ні?»

Потім Старший Рогі піднявся і сказав: «Я маю діяльності залізного бика. [Однак], я прошу Вас, Учителю, не давати мені печать». Фукецу сказав: «Я навчений зрівнювати великий океан, ловлячи китів. Але, на жаль, тепер я знаходжу жабу, що лазить в болоті». Рогі стояв там і обмірковував. Фукецу закричав «Каац!» і промовив: «Чому ти більше нічого не кажеш, Старший?» Рогі був спантеличений. Фукецу вдарив його своїм віничком і сказав: «Ти пам’ятаєш, що сказав? Скажи щось. Я перевірю». Рогі спробував сказати щось. Фукецу знову вдарив його віничком.

Суддя сказав: «Закон Будди і закон Короля однієї сутності». Фукецу сказав: «Який принцип бачиш в них?» Суддя сказав: «Якщо ти не приймаєш рішення там, де його слід зробити, ти спонукаєш безлад».

Фукецу зійшов з роструму.

Історія 30: «Вогонь Кальпи»[19] Дайцу.

Монах запитав Дайцуя: «Коли великий вогонь кальпи вибухне, увесь світ[20] буде зруйнований. Мені цікаво чи ЦЕ також зруйнується». Дайцуй сказав: «Зруйнується». Монах запитав: «Якщо так, то чи пропаде ЦЕ разом з іншим?[21]» Дайцуй сказав: «Пропаде разом з іншим».

Монах запитав Рюусая: «Коли великий вогонь кальпи вибухне, увесь світ буде зруйнований. Мені цікаво чи ЦЕ також зруйнується». Рюусай відповів: «Не зруйнується». Монах запитав: «Чому не зруйнується?» Рюусай відповів: «Тому, що це те саме, що і весь всесвіт».

Історія 31: «Колона» Унмона.

Навчаючи учнів, Унмон сказав: «Старий будда і колона пересікаються. Яка це кількість діяльності?» Учні мовчали. Він сказав замість них: «Хмари збираються над Південною Горою; дощ падає на Північну Гору».

Історія 32: Розум Кьоодзана і об’єктивний світ.

Кьоодзан запитав у монаха: «Звідки ти?» Монах відповів: «Я з провінції Ю». Кьоодзан запитав: «Ти думаєш про те місце?» Монах відповів: «Завжди». Кьоодзан сказав: «Те, що думає, зветься розумом[22]. Те, про що думається, називається об’єктивним світом. В межах цього є гори, ріки і велика земля, вежі, палаци, люди, тварини та інші речі. Відображай розум, що думає. Чи там багато речей?» Монах відповів: «Я не бачу взагалі нічого там» Кьоодзан сказав: «Це правильно для етапу розуміння, але ще не для етапу уособлювання». Монах запитав: «Маєте якусь особливу пораду, Учителю?» Кьоодзан сказав: «Невірно говорити, що там щось є чи нема. Твоє усвідомлення показує, що ти досяг лише одну сторону таємниці. Сідаючи, вдягаючи одяг – відтепер дивись сам».

Історія 33: «Золота луска» Сансьоо (див. Історію 49 Гекінґанроку).

Сансьоо запитав Сеппоо: «Коли риба з золотою лускою пропливає крізь тенета, що їй має дістатися на спожиток? » Сеппоо відповів: «Я скажу тобі, коли ти пропливеш мимо тенет». Сансьоо сказав: «Великий Учитель Дзен, що мав 1500 учнів, не знав, що відповісти». Сеппоо сказав: «Старий монах просто надто зайнятий справами у храмі».

Історія 34: «Крихта пилу» Фукецу (див. Історію 61 Гекінґанроку).

Навчаючи учнів, Фукецу сказав: «Якщо хтось підніме крихту пилу - дім і народ процвітуть. Якщо ж він не підніме крихту пилу, то вони умруть».

Сецьоо підняв свою палицю і сказав: «Чи є хтось, хто живе і вмирає з цим?»

Історія 35: Пошана Ракуго.

Ракуго прийшов до Кассана і, не вклонившись, став перед ним. Кассан сказав: «Курча живе у гнізді фенікса. Воно не з того класу. Іди геть». Ракуго сказав: «Я прийшов із далеку, чув багато про тебе. Будь ласка, Вчителю, я благаю Вас скеровувати мене». Кассан сказав: «Перед моїми очима тебе немає і тут немає старого монаха»[23]. Ракуго закричав: «Каац!» Кассан сказав: «Перестань, перестань. Не будь таким легковажним і квапливим. Хмари і місяць однакові; долини і гори різняться між собою. Не важко відрізати язики людей під небом. Але як заставити без’язику людину заговорити?» Ракуго нічого не сказав. Кассан ударив його. Після цього Ракуго почав слухатися Кассана.

Історія 36: Учитель Ба захворів (див. Історію 3 Гекінґанроку).

Великий Вчитель Ба серйозно захворів. Управитель храму запитав його: «Учителю, як Ви почуваєтесь цими днями?» Великий Вчитель сказав: «Сонцеликий Будда, Місяцеликий Будда».

Історія 37: «Свідомість Карми» Ісана.

Ісан запитав Кьоодзана: «Припустимо, чоловік тебе питає: «Усі живі істоти метаються в безкрайності свідомості карми, і не мають ніякої основи, щоб покластися на неї». Як би Ви перевірили його?» Кьоодзан відповів «Якщо з’явиться такий монах, я крикну до нього: «Пане Такий-то!» Коли він поверне голову, я негайно скажу: «Що це?» Якщо він вагатиметься, тоді я йому скажу: «Там є не лише безкрайність свідомості карми, також там немає основи, на яку можна покластися»». Ісан сказав: «Добре».

Історія 38: «Істинна особа» Ріндзая.

Ріндзай настановляв спільноту і сказав: «Є єдина істинна особа без рангу, що завжди виходить і входить через ворота вашого обличчя[24]. Початківці, які ще не свідчили того, дивіться, дивіться!»

Тоді монах вийшов і запитав: «Хто є єдиною істинною особою без рангу?» Ріндзай зійшов з роструму і схопив його. Монах засумнівався. Ріндзай відштовхнув його геть і сказав: «Істинна особа без рангу – який же ти пісранець!»

Історія 39: «Помий свої чаші» Дзьоосюу (див. Історію 3 Мумонкан).

Монах запитав Дзьоосюу: «Я щойно прийшов у цей монастир. Благаю тебе, Учителю, будь ласка, дай мені настанови». Дзьоосюу запитав: «Чи ти вже з’їв свою рисову кашу?» Монах відповів: «Так, з’їв». Дзьоосюу сказав: «Тоді помий свої чаші».

Історія 40: «Чорне і біле» Унмона.

Унмон запитав Кемпо: «Чи можу запитати твою відповідь[25]?» Кемпо сказав: «Чи ти коли-небудь заставав цього старого монаха чи ні?» Унмон сказав: «Якщо так, то мушу сказати, що я запізнився». Кемпо сказав: «Чи так це? Чи так це?» Унмон сказав: «Я думав, що я Маркіз Білий, але знайшов для себе тут, що я – Маркіза Чорна»[26].

Історія 41: Ракуго на смертному одрі.

Збираючись померти, Ракуго звернувся до спільноти і сказав: «Маю тільки одну справу, про яку вас спитати. Якщо ви скажете «так» щодо неї, то отримаєте ще одну голову поверх своєї. Якщо скажете «ні», то шукатимете життя через відрубування своєї голови». Головний монах сказав: «Зелена гора завжди піднімає свої ноги. Тобі непотрібно нести ліхтар при денному світлі».[27]

Ракуго сказав: «Що за час, щоб промовляти таку промову?» Старший монах на ім’я Ґендзьо виступив уперед і сказав: «Окрім цих двох способів, благаю тебе, Учителю, не питати».

Ракуго сказав: «Того недостатньо. Скажи щось більше». Ґендзьо сказав: «Я не можу сказати цього вповні».

Ракуго сказав: «Мені байдуже, чи ти можеш, чи не можеш сказати цього вповні». Ґендзьо сказав: «Почуваю себе служителем, який не має що відповісти своєму учителю»[28].

Того вечора Ракуго покликав Ґендзьо до себе і сказав: «Твоя відповідь сьогодні мала щось достатньо слушне. Ти повинен зрозуміти, що сказав наш  старий учитель[29]:

«Немає дгарм перед очима,

Та є свідомість перед очима.

ЦЕ не є Дгарма перед очима,

ЇЇ не можна сягнути очима і вухами».

 

Яка тут фраза другорядна? Яка тут фраза головна? Якщо ти можеш це зрозуміти, я передам чашу і плащ тобі». Ґендзьо сказав: «Я не розумію». Ракуго сказав: «Ти повинен зрозуміти». Ґендзьо сказав: «Я справді не розумію». Ракуго вимовив каац і сказав: «Жалюгідний, жалюгідний!»

[Інший] монах сказав: «Що б ти хотів сказати, Учителю?» Ракуго сказав: «Човном співчуття не веслують чистими водами. Намарною втратою праці буде пускання дерев’яних гусей стрімким потоком»[30].

Історія 42: Наньо і глек для води.

Монах запитав Народного вчителя Цю з Наньо: «Яке ессенціальне тіло[31] Будди Вайрочани?[32]» Народний вчитель сказав: «Передай мені той глек для води». Монах передав йому глек для води. Народний вчитель сказав: «Поклади назад, де було». Монах запитав знову: «Яке ессенціальне тіло Будди Вайрочани?»  Народний вчитель сказав: «Старий Будда давно пішов».

Історія 43: «Поява і щезання» Радзана.

Радзан запитав Ґантоо: «Що, якщо речі з’являються і щезають безперестанку?» Ґантоо насварив його словами: «Хто з’являється і щезає?»

Історія 44: «Супарнін» Койо.

Монах запитав Учителя Го з Койо: «Великий дракон постав з океану, заспокоюючи небеса і землю. Як ти з ним поведешся, якщо він раптово з’явиться перед тобою?» Учитель Го сказав: «Супарнін[33], король птахів, поглинає увесь всесвіт. Хто може встромити свою голову у нього?» Монах сказав: «А як, коли він справді з’явиться?» Го сказав: «Це наче сокіл полює голуба. Якщо ти не усвідомлюєш цього, то навчишся правди через «огляд перед балконом»[34]». Монах сказав: «Якщо так, то я складу свої руки на грудях і відійду на три кроки». Го сказав: «Ти – чорна черепаха під олтарем Сумеру.[35] Не очікуй знову удару по лобі і болю».

 

Історія 45: Чотири вислови з сутри Енґаку.

Сутра Енґаку[36] каже:

 

«У всі часи не збільшуй оманливий розум.

Коли присутні усі види ілюзорних думок, ти не припиняєш їх.

Перебуваючи у оманливому стані розуму, ти не додаєш розуміння.

Де немає розуміння, ти не виокремлюєш істину».

Історія 46: «Вивчення завершено» Токусана.

Великий Учитель Токусан Еммьо настановляв свою спільноту, кажучи: «Якщо ви виснажилися до кінця, то усвідомите одразу, що усі будди у трьох світах встромили свої роти у стіну[37]. Але є все рівно ще одна особа – він видає великий сміх. Якщо ви розпізнаєте цю особу, ви закінчили навчання».

Історія 47: «Дуб у саду» Дзьоосюу (див. Історію 37 Мумонкан).

Монах запитав Дзьоосюу: «Що значить прихід патріарха із Заходу?» Дзьоосюу сказав: «Дуб є у саду».

Історія 48: «Не-два» Вімалакірті (див. Історію 84 Гекіґанроку).

Вімалакірті запитав Манджушрі: «Що значить, коли Бодгісаттва входить у ворота Дгарми Не-Двох?» Манджушрі сказав: «Я бачу це отак: у всіх феноменах, немає ні слів, ні пояснень, не представлень, ні знання. Це поза усіма питаннями і відповідями. Ось так я розумію «входить у ворота Дгарми Не-Двох».

Тоді Манджушрі запитав Вімалакірті: «Усі ми закінчили наші пояснення. Тепер ти повинен дати свої пояснення. Що це значить, коли Бодгісаттва входить у ворота Дгарми Не-Двох?» Вімалакірті залишався мовчазним.

Історія 49: Тоодзан і меморіальна служба.

Коли Тоодзан проводив меморіальну службу за Унґаном перед його портретом, то згадав епізод з портретом[38]. Монах вийшов вперед і запитав: «Коли Унґан сказав «Тільки це!», що він мав на увазі?» Тоодзан сказав: «В той час я майже невірно зрозумів те, що мав на увазі мій учитель».

Монах сказав: «Цікаво, чи Унґан дійсно знав, що ЦЕ було, чи ні». Тоодзан сказав: «Якщо він не знав, що це, як він міг щось таке сказати? Якщо він це знав, то як він насмілився таке сказати?»

Історія 50: «Що це таке?» Сеппоо (див. Історію 51 Гекіґанроку).

Коли Сеппоо жив пустельником, до нього прийшло двоє монахів виразити свою повагу. Коли він побачив, як вони наближаються, Сеппоо руками розчахнув ворота свого притулку, вистрибнув і сказав: «Що це?» Монахи також сказали: «Що це?» Сеппоо опустив голову і усамітнився у свій притулок.

Пізніше монахи прийшли до Ґантоо. Він запитав їх: «Звідки ви прийшли?» Монахи сказали: «З Рейнана». Ґантоо сказав: «Чи ви якось відвідували Сеппоо?» Монахи сказали: «Так, ми відвідували його». Ґантоо сказав: «Що він казав?» Монахи повідали, що сталося. Ґантоо сказав: «Що ще він казав?» Монахи сказали: «Ні слова. Він опустив голову і усамітнився у свій притулок». Ґантоо сказав: «О, як я шкодую тепер, що у ті дні я не сказав йому останнього слова! Якщо б я сказав йому його, ніхто під небом не міг би проти нього нічого зробити».

В кінці періоду літніх практик монахи повернулися до цієї розмови і запитали його про значення. Ґантоо сказав: «Чому ви не спитали мене про це раніше?» Монахи сказали: «Ми не насмілювалися запитати тебе про це». Ґантоо сказав: «Сеппоо народився на тому ж стовбурі, що і я, але помре не на тому ж стовбурі. Якщо хочете знати останнє слово, воно просто це».

Історія 51: «Човном чи суходолом» Гооґена.

Гооґен запитав Старшого Монаха Каку: «Ти прибув човном чи суходолом?» Каку сказав: «Човном».

Гооґен сказав: «А де човен?» Каку сказав: «Човен на річці».

Коли Каку пішов, Гооґен запитав монаха неподалік: «Скажи мені, чи той монах, який щойно тут був, має око, чи ні?»

Історія 52: «Тіло Дгарми» Соодзана.

Соодзан запитав Старійшину Току: ««Істинне тіло Дгарми Будди – наче пусте небо. Воно проявляє свою форму відповідно до речей – так же, наче місяць на воді»[39]. Як ти поясниш принцип цієї відповідності?» Току сказав: «Це наче осел дивиться у колодязь». Соодзан сказав: «Ти це гарно подав, але зміг сказати лише вісімдесят відсотків».

Току сказав: «Як щодо тебе, Учителю?» Соодзан сказав: «Це наче колодязь дивиться на віслюка».

Історія 53: «Пияки» Ообаку (див. Історію 11 Гекіґанроку).

Ообаку настановляв спільноту, кажучи: «Ви всі – пияки залишків. Якщо продовжите йти своїм Шляхом таким чином, де буде «Сьогодні»[40]? Чи знаєте, що у цій великій імперії Тенґ немає учителя Дзену?»

Тоді монах вийшов уперед і сказав: «Що б ти сказав на факт, що у різних місцях є люди, які приймають учнів і спрямовують свої спільноти?» Ообаку сказав: «Я не кажу, що немає Дзену. Я лише кажу, що немає учителя».

Історія 54: «Велика милість» Унґана (див. Історію 89 Гекіґанроку).

Унґан запитав Дооґо: «Для чого Бодгісаттва Великої Милості використовує стільки рук і очей?» Дооґо відповів: «Це наче людина посередині ночі сягає своєю рукою за голову, намацуючи свою подушку». Унґан сказав: «Я зрозумів». Дооґо сказав: «Як ти зрозумів?» Унґан сказав: «Ціле тіло – це руки і очі». Дооґо сказав: «Ти сказав дуже добре. Але ти виразив лише вісім десятих». Унґан сказав: «Як би ти сказав це, Старший Брате?» Дооґо сказав: «Усе тіло – це руки і очі».

Історія 55: Сеппоо – відповідальний за куховарення (див. Історію 13 Мумонкан).

Сеппоо прийшов до Токусана і став відповідальним за приготування їжі. Одного дня сніданок запізнювався. Токусан вийшов у залу, несучи свої чаші. Сеппоо сказав: «Старий Учителю, ще не дзвенів дзвін і не звучав барабан. Куди ти йдеш зі своїми чашами?» Через те Токусан повернувся до своєї кімнати. Сеппоо розповів це Ґантоо. Ґантоо сказав: «Яким великим би не був Токусан, він ще не усвідомив останнього слова».

Почувши про це, Токусан послав свого служителя закликати Ґантоо і тоді запитав його: «Чи ти не схвалюєш цього старого монаха?» Ґантоо прошепотів свій намір. Токусан залишався тихим. Отож, наступного дня, коли Токусан зійшов на рострум, його розмова достатньо відрізнялася від звичайної. Ґантоо, потираючи руки, засміявся і сказав: «Чудово! Який я щасливий, що наш Старий усвідомив останнє слово. Відтепер він не буде темою ні для кого на землі».

Історія 56: Міссі і Білий Кролик.

Коли Дядько Міссі[41] і Тоодзан прогулювалися разом, вони побачили білого кролика, який перебігав перед ними. Міссі сказав: «Як швидко!» Тоодзан сказав: «У якому розумінні?» Міссі сказав: «Це точно наче людину у білому одязі[42] вшановує прем’єр-міністр». Тоодзан сказав: «Ти такий ста