Петро Дем’янович Успенський

Петро Дем'янович Успенський

Народився :  4 березня 1871 р., Москва, Росія

Помер: 2 жовтня 1947 р. (у віці 69 років), Лайн Плейс, графство Сарі, Англія

 

Петро Дем’янович Успенський - російський філософ, посилався на евклідову та неевклідову геометрію в обговореннях про психологію та вищі аспекти існування.

Успенський здобув репутацію завдяки поясненню ранньої творчості греко-вірменського вчителя езотеричної доктрини Георгія Ґюрджієва, з яким він познайомився у Москві у 1951 році. З того часу його пов'язували з ідеями та практикою Ґюрджієва. В 1924 році він особисто відокремився від Ґюрджієва, а інші, серед яких - Родні Колін, кажуть, що він остаточно відмовився від (Ґюрджієвської) «системи», якою ділився з людьми протягом 25 років в Англії та США. Але його власні записані слова відносно цього питання («Записи зустрічей», опубліковані посмертно) не підтверджують однозначно це судження. Одного разу, читаючи лекцію в Лондоні у 1924 році, він оголосив, що буде самостійно продовжувати шлях, який він розпочав у 1921 році. Загалом Успенський вивчав «Систему Ґюрджієва» безпосередньо під особистим наглядом Ґюрджієва протягом 10-ти років – з 1915 по 1924. У своїй книзі «У пошуках чудесного» Успенський перераховує те, чого він навчився у Ґюрджієва в ці роки.

Кар’єра

Успенський народився в Москві. У 1890 році він навчався у Другій Московській Гімназії, державній школі для хлопчиків від 10 до 18 років. У 16-ти річному віці його виключили зі школи через розмальовування стіни графіті на очах у інспектора. Після цього він зостався один. У 1906 році працював у Московській редакції щоденної газети «Ранок». Восени 1913 року, перед початком Першої світової війни, він вирушив на Схід у пошуках чудесного, але незабаром повернувся до Москви після того, як розпочалася Велика світова війна. Там він зустрів Ґюрджієва і взяв пані Софію Григорівну Максименко за дружину, хоча мав кохану на ім’я Анна Ільїнішна Бутковська.

Його перша книга «Четвертий вимір» з’явилась у 1909 році; друга книга «Терціум Орґанум» - у 1912 році, а «Нова модель Всесвіту» - у 1931. Остання робота присвячена ідеї езотерики. Він також написав новелу «Дивне життя Івана Осокіна», яка досліджувала ідею повторення або вічного повернення. Він мандрував країнами Європи та Сходу (Індія, Цейлон та Єгипет) у пошуках знань. Після повернення в Росію та його представлення Ґюрджієву в 1915 році Успенський кілька наступних років провів навчаючись у нього. За словами Ошо, коли Успенський вперше приїхав до Ґюрджієва, останній був лише невідомий факір, а Успенський зробив його добре відомим його ж читацькій публіці.

Заперечуючи дійсну реальність руху у своїй книзі «Tertium Organum», він також заперечує формулу логіки Арістотеля ототожнення (визначення) «А=А», і зрештою у своїй «вищій логіці» приходить до висновку, що А дорівнює А і не-А, не уточнюючи, що у формулі Арістотеля А може бути А і не-А, але не одночасно.

Без відома Успенського, російський емігрант на ім’я Микола Бесарабов взяв до Америки копії «Tertium Organum» і передав в руки архітектору Клоду Бреґдону, який вмів читати російською і був зацікавлений четвертим виміром. «Tertium Organum» було перекладено на англійську мову Бреґдоном, який вбудував свій власний проект гіперкуба у будівлю Торгової Палати в Рочестері. Бреґдон також опублікував книгу і публікація мала такий успіх, що Альфред А. Кнопф остаточно прийняв її. У той час, на початку 1920-х років, місцезаходження Успенського було невідоме, доки Бреґдон не знайшов його у Константинополі, щоб заплатити йому хороший гонорар.

Лекції Успенського у Лондоні відвідали такі літературні постаті, як Олдос Хакслі, Т. С. Еліот, Джеральд Хьорд та інші письменники, журналісти та лікарі. Його вплив на літературну сцену 20-х – 30-х років ХХ століття, так само, як і на російський авангард, був величезний, але все ще залишається мало відомим. Успенський також започаткував оригінальне обговорення природи та вираження сексуальності у своїй «Новій Моделі Всесвіту». А серед іншого він проводить відмінність між еротикою та порнографією.

Під час перебування у Москві, Петро Дем’янович писав для декількох газет і був надзвичайно зацікавлений модною тоді ідеєю четвертого виміру. Його перша опублікована робота називалась «Четвертий Вимір», і він вивчав питання ідей, які були в той час поширені у роботах Чарльза Гінтона існування четвертого виміру як подовження в космосі. І лише після завершення роботи Альберта Ентштейна та теорії відносності в моду увійшла теорія, що простір-час є четвертим виміром. Успенський трактує час як четвертий вимір лише непрямо у своєму романі під назвою «Дивне життя Івана Осокіна», де також досліджує теорію про вічне повернення.

Останні роки

Після більшовицької революції, Петро Дем’янович Успенський прибув у Лондон через Стамбул. Джордж Роберт Стов Мед зацікавився четвертим виміром, а пані Розермор, дружина магната преси, хотіла розповсюджувати інформацію про «Tertium Organum» Успенського, а знайомий Успенського Альфред Річард Орейдж в той же час розповідав іншим про Петра Дем’яновича. За наказом британського уряду, Ґюрджієву не дозволили оселитися у Лондоні. Тоді він поїхав у Францію зі значною сумою грошей, які назбирали Успенський та його друзі, і оселився недалеко від Парижу в Абатстві у Фонтенбло, Авон. Саме в цей час, після того, як Ґюрджієв заснував Інститут гармонійного розвитку людини у Франції, Успенський прийшов до висновку, що він більше не розуміє свого колишнього вчителя і вирішив припинити з ним зв'язок. Тим не менше, він пише про вчення Ґюрджієва у книзі, спочатку під назвою «Фрагменти невідомого навчання», опублікованій лише після його смерті, у 1947 році, уже під назвою «У пошуках чудесного». Хоча цей твій критикував дехто з послідовників Ґюрджієва як тільки часткове представлення сукупності його ідей, але ця книга є, мабуть, найлаконічнишим поясненням матеріалу. Вона написана в різкій протилежності до самого Ґюрджієва, наприклад, до «Розповідей Вельзевула своєму онуку», де ідеї та повчання вчення Ґюрджієва дуже глибоко приховані в алегорії. Важливо також зазначити, що Успенський насправді отримав дозвіл від Ґюрджієва на опублікування «У пошуках чудесного», що, очевидно, не давалось жодному іншому студентові Ґюрджієва, навіть у випадках, коли написаний матеріал був набагато менше завершений чи зрозумілий.

Він помер в Лайн Плейс, графство Сарі. Незабаром після його смерті у 1947 році «Психологія можливої еволюції людини» була опублікована разом із книгою «В пошуках чудесного». Записи деяких його лекцій були опубліковані під назвою «Четвертий шлях» у 1957 році; значною мірою це збірка запитань та відповідей, книга деталізує важливі поняття, як вступні, так і поступові для студентів цих вчень.

Документи Успенського знаходяться в архівах бібліотеки Єльського Університету.

Твори

  • Терціум Органум: ключ до загадок світу.
  • Нова модель всесвіту: принципи психологічного методу у його застосуванні до проблем науки, релігії та мистецтва.
  • Розмови з дияволом.
  • Психологія можливої еволюції людини.
  • Дивне життя Івана Осокіна.
  • В пошуках чудесного: фрагменти невідомого вчення.
  • Четвертий шлях: записи розмов та відповідей на запитання на основі вчення Г. Ґюрджієва.
  • Листи з Россії.
  • Совість: пошук істини.
  • Подальші записи: витяги із зустрічей 1928-1945 рр.
  • Символізм Таро.
  • Психологія можливої еволюції людини.