Джіду Крішнамурті

Народився 12 травня 1895 року у Маданапалле, Андгра Прадеш, ІндіяДжіду Крішнамурті

Помер 17 лютого 1986 року (у віці 90 років) в Оджай, Каліфорнія, США

 

Джіду Крішнамурті народився в сім’ї телугського браміна 11 травня 1895 року на півдні Індії, в містечку Маданапале поблизу Мадраса. Його батько, Джіду Нар’ян’я, здобув освіту в університеті Мадраса і працював в Департаменті податків британської адміністрації, зрештою в окружному магістраті. Мати Крішнамурті була Джіду Санджівамма, кузина Нар’ян’я, якому вона народила одинадцятеро дітей. Крішнамурті був сьомою дитиною і, відповідно до традиції, його було названо Шрі Крішною. Сім’я була непогано забезпечена за індійськими стандартами, але все ж таки жила злиденно. Пережити дитинство вдалося лише Крішнамурті і ще п’ятьом дітям. Хлопчик ледь не помер від малярії у віці двох років. Коли ж йому виповнилось десять – від цієї хвороби померла його мама.

Крішнамурті ріс «розсіяним і мрійливим» хлопчиком, погано вчився в школі, як через відсутність цікавості, так і через те, що уроки велись на тамільській та англійській мовах, у той час, як Крішнамурті говорив лише телугською. Хлопчик багато часу проводив під відкритим небом, всі думали, що він розумово відсталий, його били в школі і вдома. Тим не менше, хлопчик був дуже чутливим до природи, він міг годинами стояти, спостерігаючи за деревами і хмаринками, або ж сидіти навпочіпки і розглядати рослини і комахи. Цю рису Крішна зберіг: він згадав, як одного разу спостерігав за двома білками, які бігали одна за одною протягом двох годин; як друг, з яким Крішнамурті перебував на острові, хвилювався за його чотиригодинну відсутність, а коли Крішнамурті повернувся, то пояснив, що весь той час розглядав мурашок. У Крішнамурті також був нахил до механіки, одного разу він розібрав і зібрав улюблений годинник батька; згодом він полагодив власний мотоцикл, а також одного разу розібрав і зібрав мотор дорогого спортивного авто, який йому дали.

У 1909 Нар’ян’я пішов у відставку і працював секретарем в езотеричному відділі Теософського товариства у Ад’ярі, Мадрас. Саме тут Крішнамурті і його брат Ніт’янанда (Ніт’я), бавлячись на узбережжі, були замічені відомим теософом Чарльзом Ледбітером. Ледбітер, який заявляв про власне яснобачення та інші надприродні сили, був вражений аурою Крішнамурті – «найдивовижніша аура, яку він будь-коли бачив, без краплини егоїзму у ній». Президент Теософського товариства, Ені Безант, підтвердила це спостереження і разом з Чарльзом Ледбітером погодилася, що Крішнамурті народжений стати не лише великим вчителем, але й «провідником», або ж втіленням Майтреї. Майтрея в індійській міфології був божественним духом, що втілюється на землі кожні дві тисячі років для заснування нової, сучасної релігії. (У буддизмі Майтрея повинен бути наступним Буддою). Відповідно до Теософського виправдання цього міфу, і Будда, і Христос були проявами або аватарами Майтреї; і тепер тіло Крішнамурті. було призначено для підготовки до священного зайняття. Щоб полегшити цей процес, хлопчика разом з Ніт'єю усиновила Ені Безант, і після цього вони залишалися під зручною опікою теософів.

Крішнамурті отримав приватну освіту в Європі, не змігши поступити до Оксфорда, Кембріджа і Лондонського університету, проте він ходив на лекції в останньому і в Сорбоні. Він вивчав англійську мову, забуваючи свою рідну телугську, тепер він говорив французькою, італійською, деякою мірою іспанською, можливо й іншими мовами також. Хоча Крішнамурті заявляв, що більше ніколи не буде читати Веди, Євангеліє, або будь-які інші релігійні чи філософські писання, проте продовжував захоплюватися Старим Завітом (особливо «Притчами Соломона», «Книгою Еклезіаста», «Апокрифами»). Відомо, що з захопленням читав і іншу літературу: твори Джона Кітса, В. Вітмена, Вольтера, О’Генрі, Кіплінга, Шекспіра, Тургенєва (якого він вважав складним), Сінклера Люїса, Едгара Волеса; одного разу Крішнамурті сказав, що насолоджується творами Бернарда Шоу та Анатоля Франса, і вважав, що Шеллі має бути «священною як Біблія». З усіх книг, які Крішнамурті прочитав у 1920 році, найбільше його вразили «Ідіот» Достоєвського та «Так говорив Заратустра» Ніцше. Також він захоплювався творами П. Ґ. Вудгауза та Стефена Пікока. Одного разу Крішнамурті відзначив, що читає «все, що на його думку, є цікавим», називаючи Гакслі, Лоренса, Джойса і Жида. Проте під час подорожей літаками він надавав перевагу дешевим бульварним детективам. Крішнамурті подобається театр, перегляд фільмів і телебачення (Студенти Броквудського парку у 1977 році розповіли, що Крішнамурті любив дивитись передачу «Старскі і Хатч»). Він цінує мистецтво («ти відходиш від всього»), в музиці, здається, що надає перевагу класиці, хоча одного разу відмітив, що полюбляє джаз («трішки, але не годину»).

Його фізична підготовка включає гігієну, пози йоґи (асани) і дихальні вправи (пранаяма), а також спортивні вправи. Кажуть, що Крішнамурті мав «значний нахил до легкої атлетики». Його улюбленими видами спорту (в яких, за його словами, був «професіоналом») були теніс та гольф (казали, що він був вправним гравцем), також Крішнамурті любив їздити верхи та на велосипеді, і такі ігри, як волейбол та раундерс (вид англійського бейзболу). Одного разу, він виявив «сильне бажання» дивитись гру світової серії з бейсболу. Крішнамурті кожного дня здійснював прогулянки, практикував йогу дві години на день, і, бувало, водив автомобіль, віддаючи перевагу потужним спортивним машинам. (Він ледь не загинув в аварії 1929 року).

Про «духовне» виховання Крішнамурті важче говорити. Теософи заявляли, що підтримували зв’язок з Магатмою чи Вчителями, які жили в Гімалаях і у невидимому місті Шамбала у пустелі Гобі. Ці розвинені духовні істоти наглядали за всією людською діяльністю, направляючи людей до істини. Учнівство складалося з попереднього етапу підготовки і п’яти послідовних посвят, після яких був Архат – «досконалий» (термін запозичений з індуїзму та буддизму). Тепер, коли для Майтреї був знайдений такий підходящий провідник для зайняття в якості Світового Вчителя, був заснований Орден зірки на Сході (ОЗС) – окремо від Теософського товариства – щоб підготувати світ до Приходу (також званого «Другим приходом»), а Крішнамурті назвали президентом. Протягом 18 років Крішнамурті готували, як Провідника і заохочували звертатися з промовами на зібраннях Теософського товариства та ОЗС і писати передові статті для їхніх відповідних публікацій, і спільно писати і бути співавтором кількох теософсько-спрямованих книжок з іншими авторами.

Ледбітер особливо наглядав за «кроками по Шляху» Крішнамурті, подорожуючи з ним в астральній формі для представлення і отримання вказівок від Учителів. Крішнамурті, очевидно, сновидів або мав досвіди деяких режимів, відповідно до особистих описів Ледбітера таких астральних випадків. Всі ці випадки Крішнамурті пізніше пояснював, як продукти поверхневого навчання. У 1920-ті, коли Крішнамурті почав «думати за себе», він висловлював сумніви щодо існування Учителів, і почав говорити з свого власного досвіду. Незважаючи на повагу до старіючої Ені Безант, Крішнамурті сповістив відділу Теософського товариства, що він ніколи не міг прочитати від початку до кінця теософську книжку, не міг зрозуміти її «жаргон», і був не впевнений, що будь-яка з лекцій Теософського товариства містила яке-небудь справжнє «знання про Істину». Зрештою, 28 грудня 1928 року Крішнамурті представив відому промову, розпускаючи Орден зірки, проголосивши «До істини немає доріг, і ви не можете наблизитися до неї будь-якою стежкою, релігією чи сектою». Гроші і майно, подаровані Крішнамурті і ОЗС, повернули або вклали у трасти. Трасти, які Крішнамурті очевидно продовжував використовувати для оплати подорожніх витрат, бо продовжував звертатися до великих аудиторій. Але він заявляв, що не володіє нічим, крім декількох змін одягу, про які більше дбають достатньо багаті друзі. Деякі території були залишені для ведення промов і пізніше на цих ділянках було побудовано вісім шкіл у чотирьох країнах. Юридичні та інші справи проводились Фундаціями Крішнамурті в кількох країнах.

Щодо «духовного розвитку» Крішнамурті постає особливий парадокс, який може мати центральне значення у його «вченні». Перший том (з чотирьох) його авторської біографії, укладений Мері Лутьєнс, має назву «Роки пробудження» і насправді видається, що історія вказує певну прогресію у зрілості та свідомості. Але Крішнамурті заявляв, що ніколи не був «само»- чи «центро»-спрямованим, щоб відступати (він стверджує, що це робимо ми), хоча також запевняє, що «прокинувся надто пізно – приблизно у віці 33». Це «пробудження» стосується фізично-розумового процесу точного усвідомлення, що трапилося з ним у світі з холістичної точки зору. Так само, Крішнамурті заявляє, що ніколи не відчував ревнощів, заздрощів, ненависті, особистої (тобто умовної) любові, і т. д.; але його біографія чітко вказує на прив’язаність Крішнамурті (до брата Ніт’ї і декількох дівчат); на депресії та відчай (навіть говорили про суїцид); на сумнів у його наперед визначеній ролі в світовій історії і бажанні сховатися в лісовій простоті сан’яси (відречення), сарказму та гніву, і т. д.. Знову ж таки, це все можна пояснити, так само як Крішнамурті пояснює деякі з цих почуттів, як поверхневі, які стосуються лише фізичного існування тіла. (як, наприклад, під час найгірших проявів своїх болісних схожих на кундаліні «процесів» він марив і кликав свою матір). Він пояснював, що неочікувана смерть його улюбленого брата Ніт’ї у 1925 році завдала великих страждань, які відіграли важливу роль в його пробудженні. Також виглядало, що ця подія зняла більшу частину його теософського навчання, через що віра Крішнамурті в Учителів була знищена. За три роки до того, в Огайо, штат Каліфорнія, США, Крішнамурті відчув «духовне пробудження», яке, за його словами змінило його світогляд, і яке розпочало дивний «процес» з сильними болями в шиї та голові, які тривали усе його життя. Через місяць після смерті Ніт’ї, виступаючи прилюдно про пришестя Світового Вчителя, Крішнамурті раптово переходить від першої до третьої особи, що сприйнялося як перший справжній прояв Майтреї через Його провідник. Наступного року він сам проголосив, що з’єднався з «Любимим» (як йому подобалося називати Майтрею), сказавши «Я є те повне полум’я, яке славою життя» і таким чином пояснивши, що для нього Любимий був не абстрактний (загалом), а «відкриті небеса, квітка, кожна людська істота». Хоча пізніше Крішнамурті не говорив такими словами, але одного разу сказав у приватній розмові, що феномен Майтреї – що приймається як прояв Доброти у складні часи – здається, «відбувається» з ним самим. Таким чином він думав про себе як про «безумовного, який прийшов, щоб стати центром світової трансформації». Але, він не приймає «теорію провідника» і настоює на тому, що будь-яка людська істота може постійно трансформуватися у стан, який є «природнім» для Крішнамурті.

Основними темами Крішнамурті завжди були (принаймні, з часу, коли він почав говорити за себе): у духовних справах нема авторитету; кожен сам повинен дізнаватися про природу умовності, яка зв'язує і фрагментує людську свідомість; з цього пізнання виходить нова «якість» або «вимір» усвідомлення, який сам по собі є «релігійним» - таким, який усвідомлює і конкретизує дійсну священність самого Життя.

Звичайно, існує можливість, що Крішнамурті або божевільний, або шарлатан. Артур Незеркот, біограф Ені Безант, підтримує теорію, що Крішнамурті є «типом шизофреніка, або принаймні чоловіком, вже на постійно розділеним на двоїсту особистість». Крішнамурті заявляє, наприклад, що не пам'ятає події свого життя до 1929 року, коли він порвав з Теософським товариством, хоча Незеркот каже про помилковість цього твердження. Але Мері Лютієнс жаліючи Крішнамурті, написала на його захист: «Не йдеться про амнезію; він просто не зацікавлений в минулому і не може перенестися думками туди і не бачить його важливості... Він не зможе сказати вам, що відбулося два тижні тому... Він дуже живе в теперішньому і хвилюється щодо того, що відбувається у нього всередині щодня». Не маючи цікавості у пам'ятному минулому чи уявному майбутньому — і, таким чином, не маючи «руху минулого в якості спостерігача» або «центра», або «себе» - Крішнамурті заявляє, що живе без страху і смутку у недуалістичному житті-смерті вічного теперішнього (бо сучасне, як він каже, «не через час», а настільки, наскільки тільки пам'ять дійсна як думка, яка дає зміст неперервності крізь час).

Очевидно, що щодо Крішнамурті залишається багато питань. Але, як він сам вказує, те, що насправді важливе — чи є воно істинним, а це може бути підтверджено тільки кожним особисто через прямий досвід.

Твори

  • A Dialogue with Oneself

  • Are You Aware of the Structure of Yourself

  • Authentic Report of the Talks in Saanen Switzerland 1974

  • The Awakening of Intelligence

  • Beginnings of Learning

  • Can Goodness, Love and Truth Be Born of Discipline?

  • Can Humanity Change?

  • Commentaries on Living: First Series

  • Education

  • Eight Conversations

  • The Ending of Time

  • Exploration into Insight

  • Facing a World in Crisis

  • Fire in the Mind

  • The First and Last Freedom

  • The Flame of Attention

  • From Darkness to Light

  • The Future is Now

  • The Future of Humanity

  • How is One to Have Complete Order?

  • The Impossible Question

  • Is there an Action that Doesn't Bring Sorrow?

  • J. Krishnamurti 1980 Sri Lanka Talks

  • J. Krishnamurti First Public Dialogue in Madras 3 January 1980

  • Krishnamurti at Los Alamos 1984

  • Krishnamurti at Rajghat

  • Krishnamurti in India 1970-71

  • Krishnamurti to Himself

  • Krishnamurti's Notebook

  • Last Talks at Saanen 1985

  • Letters to the Schools Vol. 1

  • Letters to the Schools Vol. 2

  • Life Ahead

  • Meeting Life

  • Mind Without Measure

  • The Network of Thought

  • Notes of Group Discussions at Madras during 1947 with J. Krishnamurti

  • Notes of Group Discussions during April 1948 with J. Krishnamurti Madras 1948

  • On Conflict

  • On Fear

  • On Freedom

  • On Learning and Knowledge

  • On Living and Dying

  • On Love and Loneliness

  • On Mind and Thought

  • On Nature and the Environment

  • On Relationship

  • On Truth

  • The Only Revolution

  • Psychological Suffering

  • Questions and Answers

  • Reflections on the Self

  • Seeing Fear as an Extraordinary Jewel

  • Supreme Intelligence is to Have no Illusions

  • Talks and Dialogues Saanen 1968

  • Talks and Dialogues Sydney 1970

  • Talks in Europe 1968

  • Talks with American Students

  • That Benediction is Where You Are

  • The Flight of the Eagle

  • The Mirror of Relationship: Love, Sex and Chastity

  • This Light in Oneself

  • This Matter of Culture

  • To Be Human

  • Tradition and Revolution

  • Truth and Actuality

  • The Urgency of Change

  • Voyage Vol. 2 No. 3

  • Washington D.C. Talks 1985

  • The Way of Intelligence

  • The Wholeness of Life

  • A Wholly Different Way of Living

  • You are the World

  • You Cannot Learn if the Mind is Not Still